***

*

Гонорова пані в кришталевих санях

ПосипАла снігом землю на льоту,

Розсилала звістки у своїх посланнях

Припинити в царстві будь-яку сльоту.

Білолиця краля встигнула чимало:

Замела дороги, поле і луги,

Повноводі ріки вправно й досконало

Закувала в кригу ген по береги.

Почепила вербам льодяні кулони,

Молоді ялинки в шубки одягла,

Білосніжні ковдри на дубові крони

Сніговієм вранці вправно намела.

Утомилась, врешті, красуня холодна,

Прилягла на хвильку, бачить дивний сон:

Завиває Вітер пісню благородно,

Урочисто в лісі грає саксофон.

Потепліло раптом у зимовім храмі,

Запросив на танець даму віртуоз.

У холодних зовні серце теж не камінь...

Розізливсь на Зиму в ревнощах Мороз.

З вітровієм спритним танго танцювала,

Захопилась Вітром, схоже, не на жарт.

Та не довго в щасті Зима раювала,

Обернувсь бідою для неї азарт.

Розлились полями повноводі ріки,

Всі перини змивши із озиминИ,

Морозець вернЕться, не пішов навіки,

Пропадуть посіви, змерзнуть до весни.

Гонорова пані в санях кришталевих

Витина з Морозом танець "вальс-бостон".

Повновладна знову Зима-королева...

Віртуозно й ніжно грає саксофон.

Автор: Ірина Глюз