***

Зимове

На пухнастих, біло-срібних диво-лебедях

Прилетіла рано-вранці фея-віхола.

А на дивних колісницях, фешенебельних,

Крижані морози в зиму стрімко в'їхали.

Фея пір'ячка із лебедів насмикала -

Те кружляє і встеляє землю-матінку.

Ще й вітрів вона, розбійників, накликала

Тих, що спали після бійки тихо в затінку.

Розбудила, підняла сніги хурделити.

Розгулялися вітри, сердиті вдачею.

Закружляли снігопади, мов метелики

Над селом моїм і над моєю дачею.

Спеленали все село, немов дитиноньку -

В сповитку лежить-дрімає, снігом втішене.

Протоптав, хто рано встав, селом стежиноньку

І струсив сріблястий пух, до віт підвішений.

А мороз ще молодий - не сильно жалиться.

Лиш лице моє, як парубок пощіпує

І за пальчики хапає, ніби дражниться

Та чекає доки батько силу викує.

В сповитку моє село таке гарнюсіньке!

От якби ще ті шахеди не тривожили.

Спи, моє село, спочинь, моє малюсіньке.

Бережи його від бід і лиха, Боженьку.

29.11.2023

Тетяна Сокирко