***

У дорогу Осінь зібралася,

З рідним краєм дощем попрощалася.

Їй так сумно, що час вже рушати,

Любі серцю місця залишати.

Прихопила на згадку листочків,

Ще маленьких, гарненьких грибочків.

Будуть гріти їй душу в розлуці,

Щоби дні не проходили в муці.

Люба Осене, яка ти чудова,

Неймовірна й, дійсно, казкова.

Через рік знов до нас повертай

І красою наш край звеселяй.

ⓒ Тетяна Прокоф’єва