***

Підходить казка до кінця,

летить метеликом у небо.

Зима вже шле свого гінця

і виє вітер без потреби.

І,скоро, нòвий карнавал

закрутить вихор в заметілі.

Серед засніжених дзеркал

злетять пушинки білі-білі.

То буде казка вже новà,

Моя -- по осені блукає.

Не знаю, чи знайду слова,

чи дивний ключ, що відмикає

холодні ґрати і замкú,

скрипучі льодяні ворота.

Змотаю у клубок думки,

зміню на срібло позолоту.

І хай усе своїм шляхòм

мандрує світом, крок за кроком.

Закрутить хвою хтось вінком,

і буде скоро: " З новим роком!"

28.11.2021.

Людмила Галінська