***

Перемети

Навіяло снігу м'якого, що біло ускрізь.

На скло обернулись калюжі посеред доріг.

Стоїть вдалині посивілий, замріяний ліс

І зорі всміхаються світові тихо вгорі.

З морозом тріскучим під руку додому іду.

Вогні ліхтарів зустрічають не тільки мене.

Підметені вулиці зранку були доладу,

А зараз кругом перемети, що їх не минеш.

Бурулі сріблясті звисають з бляшаних дахів.

Здіймається пара до неба і тоне в пітьмі.

Неначе людина жива вітерець засопів

У цій полохливій, як пташка, осінній зимі.

© Врублівський Олександр.

25.11.2023.