***

А осінь сьогодні зустрілась

З сестрою своєю, зимою.

В листочки ще жовті вдягнулась -

Не встигли злетіти додолу.

Не встигли ... Ще й досі багряне

Затрималось листя у клена.

Ще десь загубилось й червоне

І навіть знайшлося зелене!

Зима здивувалася дуже,

Чом осінь ще й досі красива?!

Її не псують і калюжі...

Та осінь спитала журливо:

" Чом, сестро, так швидко прийшла ти?

Ти ж бачиш - краса ще повсюди!

Не треба було поспішати -

Не хоче природа ще снігу.

Чом ти не лишила для клена

Ще пару листків й для калини!?

Забрала, сестрице, у мене

Останні осінні години..."

"Спішу я та ти не журися!

Поглянь, як красиво довкола!

Червоні і білі сплелися

Відтінки, художник немовби

Створив ту палітру прекрасну!

А листя на клені й калині

Я швидко вдягну в біле плаття,

Чи, може, ще в шубку й хустину.

Ти лиш уяву - ніби казка

Прийде у ліси кришталева!

... Ти, осене, дійсно прекрасна...

Та я все ж таки Королева!"

Марина Семйоник