***

*

Ну ось і все. Зима на брамі

Стоїть, не вступиться уже.

Холодній цій, нахабній дамі

Лиш би привласнити чуже:

Бодай хоч день, частіше -- тижні

Осінніх днів. Все мало їй!

Морозом хризантеми вижне,

Розкотить сніговий сувій.

Посріблить памороззю місяць,

Зіркам накаже уночі:

Хай із сніжинок тісто місять

І випікають калачі.

А Осінь що? Сидить в куточку,

Рахує дні в календарі,

П'є чай із липи по ковточку

І тихо щезне на зорі...

Автор: Ірина Глюз