***

Сповідàвся Листòпад в дні останніх осінніх ілюзій.

Десь попід тином тинялись безхатьки й марудні дощі.

Швендяли круки у фраках святечних в нервовій напрузі.

Хлипало небо... і янгол на всохлім, змарнілім кущі...

Всьòго було. Сонцеликі жоржини поблякли в прощальному вальсі.

Мовчки поснуло бадилля, сховавши цей день під рядно...

Шиє червоним калина, сколовши до крові всі пальці.

Молиться листя остатнє і пàлко так вірить в теплò...

Слúзькі шляхи. Передзим'я готує за тиждень кожуха.

Сум у зіницях. По душах шкребуться облізлі коти.

Скільки гріха... Бог простить? Он, летить біла муха,

мостить м'яким укривалом в багнюці безпутні сліди...

Сповідався Листопад...

23.11.2023

Людмила Галінська