***

🥀🍂🥀🍂🥀🍂🥀🍂🥀

Вона на личку зовсім помарніла..

Вітер зривав останнє листя з рудих кос..

Її душа не долюбила й не доцвíла...

Не допилá з жоржин холодних рос.

Від болю й смутку закривала очі..

Хоч знала, що на деньці тільки мить.

Коли дерева спали, плакала щоночі..

Бо ця оголеність нестерпно так болить.

В саду з журбою сіялося листя..

Тендітні плечі бив нестримний дощ..

Смарагдова ялинка укривала це розхристя.

Збиралася в дорогу до зимових прощ.

Відходила...зронила на стежині мрію..

Візьму і посаджу у серце, хай росте.

Хай зацвіте у сонячну надію.

Ще не кінець...я вірю, колись вона у сад

мій знову повернé.

22 Листопада 2023

Оксана Лесик-Падучак