***

Неначе жменею ледь-ледь сипнуло снігу,

Легкою марлею накрило все навкруг -

Непосидючим дітям для утіхи,

Дорослим - для заміни "чорних смуг".

Мені розрадою на плечі сніг сідає,

Торкає ніжно щоки і вуста,

Але найбільше серце потішає

Дорога білосніжна непуста.

Вона наповнена відбитками-слідами,

Що сплутались, зустрілися, сплелись:

Кудись спішили дитинча і мама,

За ними пес маленький причепивсь.

Ось хлопець дівчину чекав біля кав'ярні -

Троянд пелюстки мерзлі вже лежать,

Чекав, це очевидно, він не марно -

Сліди тонких підборів дріботять.

А це від берців графіка зимова,

І розмір різний, значить, не один,

А кілька воїнів вели якусь розмову,

Недовго, може, декілька хвилин.

Слідів багато, і дитячих, і дорослих,

Спішать, живуть, радіють і кохають,

Не бачу я слідів , щоправда, босих,

Та янголи їх просто не лишають.

Ірина Москаленко