***

*

Вже осінь відходить... тихо плаче вдолині...

І дрімають садки, вже заснули кущі.

Тільки вітер гойдає намисто калині

І співають протяжно осінні дощі.

Зашуміли верхів'ям прадавні смереки.

Листя скинули долу могутні дуби.

Вже давно відлетіли у вирій лелеки.

Ясенів вже прим'ялись пожовклі чуби.

Так запахло довкола п'янкою смолою.

Забриніла струна на вершині гори

Й покотилась донизу луною дзвінкою,

Тихо впала... й сховалася десь у яри.

Вітерець за дощами погнався плаями,

Зупинився на мить... і побіг манівцем.

Наодинці залишилась осінь з жалями...

Й ще дощі... й спить їжак під старим ялівцем.

Оксана Козак