***

Вона жоржинами цвіла,

сміялась в гронах винограду.

Такою різною була,

котила яблука по саду.

Вбирала в золото ліси,

плела з проміння шаль від мряки.

І серед жовтої краси

складала Господу подяки:

За теплий вересень п'янкий,

за жовтень, що украв хустину,

за сік айвú, такий терпкúй,

і за туманну скатертину.

І за листòпад сивоокий,

що в серці листям оселився...

За той осінній тихий спокій,

який для неї тільки снився.

І за дощі, що небо крали

і падали униз причастям.

Вона любила і літала --

ця осінь, зіткана зі щастя.

16.11.2021

Людмила Галінська