***

***

Струн моєї душі не займай,

Листопáде, зажурено-сивий.

В ній мелодій мінорних нема,

Всі печалі вже відголосили.

Хоч клубочиться білий туман

І срібля́ться стрічки́ у волоссі,

Та весня́ний співає романс

У душі моїй радісно осінь.

Не боюся, що скоро зима

Затупоче конем білогривим,

Бо трояндами квітне роман

І життя моє буде щасливим.

То ж ти смутком душі не займай,

Листопáде, зажурено-сивий.

© Ольга Грейнер Савич