***

*

За вікном догорає осінь,

І затягнеться неба просинь,

Припорошить живі ще квіти

Листопадовий перший сніг.

Принесе він нам дні холодні,

Щоб розтанути десь в безодні.

Час не сходить з своєї орбіти,

Лиш пришвидшить шалений біг.

-- Чом сумуєш, осіння жінко,

Чом у далеч вдивляєшся гірко,

Чи за тим, що замерзли квіти,

Що посіяла ти навесні?

Чом так рано посріблені скроні,

І в молитві складаєш долоні?

-- Щоб живі повернулись діти,

Що боронять наш край на війні...

Автор: Ірина Глюз