***

Оленка побігла до садочка де на неї чекав її вірний товариш. Петрик стояв біля дверей у групу й чекав на Оленку.

- Ти чому сьогодні так довго? Вже Наталя Іванівна всіх у групу покликала.

- Петрик, ти вмієш берегти таємницю? Якщо вмієш то я тобі розповім.

- Звичайно вмію.

Петрик дуже хотів дізнатися, що ж то за таємниця.

- Петрику, я нашого Богданчика циганам подарувала. Тільки це таємниця і ти обіцяв мені оберігати.

- А навіщо?

Та Оленка вже не слухала його, вона взяла Петрика за руку й вони пішли до гурту....

В цей час на кінці села стара циганка Марія підняла такий галас, що збіглися всі мешканці будинку. Вони обступили візочок де спав Богданчик. У дворі стояв такий лемент, що до двору стали сходитися сусіди.

- Марія, що у вас тут сталося? Чому такий галас зранку?

- Ой, Тетяно, біда прийшла у двір. Крихітний хлопчик. Його залишила маленька дівчинка у моєму дворі.Ой, біда, біда прийшла у мій двір. Хто повірить старій циганці.

Марія трималася за голову й приговорюючи ходила навколо візочка.З будинку вийшов циган, він гримнув на дітлахів і в дворі запанувала тиша.Марія пояснила йому звідки взявся візочок з дитиною.

В цей час на іншому кінці села у дворі Тараса та Оксани теж було галасно.Упоравшись в корівнику Оксана не знайшла візочка у дворі. Хвіртка на вулицю була відчинена. Богданчик зник. На крик прибігли сусіди. Хто вже дзвонив до Тараса, хто дзвонив до дільничного. До двору зайшов голова сільради.Оксана пила заспокійливе й вкотре розповідала де стояв візочок. Кожен давав пораду де шукати немовля.

- Цигани. Цигани йдуть. - долинуло з вулиці.

Всі поспішили з двору. Попереду бігли дітлахи, вони підбігли до кожного двору й кричали

- Чия дитина? Чий хлопчик?

Позаду з візочком йшла стара циганка з циганом, а за ними майже ввесь циганський табір.Оксана побігла назустріч.Богданчик міцно спав і зовсім не звертав уваги на той галас, що був навколо нього.За цей час додому повернувся Тарас, приїхав дільничний.Коли Марія розповіла, як до них потрапив візочок з Богданчиком, всі були приголомшені.

Ввечері Оксана з Тарасом та Богданчиком пішли до садочка за Оленкою.

- Я ж його подарувала. Його, що повернули? - Оленка спантеличено дивилася на батьків.

- Ходімо, донечко до дому. Там я тобі все-все розповім - Оксана обійняла доню - ти тільки завжди пам'ятай, ми з татком тебе дуже любимо.

- Правда, любите?

- Звичайно. - Тарас підхопив Оленку на руки -Як можна не любити свою принцесу.

М. Марина Сенчіна