***

Прийшла таки... Ви, пані, трохи рано.

О, пунктуальність -- то, напевно, не про вас?

Нема овацій? Невелика шана?

Вас нàскрізь бачу -- в профіль і в анфас.

Ви, мабуть, спокусили Листопада?

Він, грішник, завше ласий до дівок.

Ви швендялись туди-сюди по саду,

шукали ключ до хвіртки чи гачок.

Не встояв, бідолаха. Спокусився...

Оті блондинки -- слабинà його.

Ви звабили. А він не ухилився.

Пустив до серця. А кругом мело...

Летіло з неба пір'я, чи то клапті.

Ви мружились, сміялись. Він аж млів.

Збирав крижинки на тонкòму платті

і в очі все заглянути хотів...

А Осінь у кутку (де стара груша)

кусала лікті, плакала з дощем...

Ви, пані, -- підла, вам сказати мушу.

Не варті ви ні віршів, ні поем...

Хіба не так? Ви кажете -- обмова?

Він сам зайти звелів. І зрадив сам?

Не вірю вам... Ви вся така зимова,

і надто хитра з-поміж інших дам.

22.11.2022

Людмила Галінська