***

Не плач. То тільки листопад

гамселить душу голій вишні.

Псалми читає втихлий сад --

свої... Колишні.

Дивись. Вкладається туман

пасемком сивим аж на плечі.

Плете в косу, мов той шаман,

свої нитки старечі...

Тікай. По вицвілих стежках,

назад у весни, до тюльпанів.

Ти кажеш, так тільки в казках...

І не читаєш вже романів.

Не плач. Ще ТІЛЬКИ листопад,

окраєць осені в долонях.

Ще сяє світло від лампад

і гріє лики на іконах...

16.11.2022

Людмила Галінська