***

***

Граційно, плавно опадає листя,

Вив’язує строкатий килимок

Із барв осінніх в сяйві золотистім

Осінніх зрілих, зважених думок.

Все дальше в часі вибухи емоцій,

Чуттєві перепади – на замку.

Ввижається в імлі жаданий спокій,

Хоч доля – павутинка на гачку…

Вразлива мить у плетиві тендітнім:

Від зойків болю сторожко тремтить,

Та в сум’ятті нічних тривог помітно,

Що в долю вплетена стожильна нить.

Вона тримає тонус - дух жертовний

Напою калинового судин,

Палких пульсацій крапель безвідмовних

В руслі вогнистих кров’яних струмин.

А. Триш 2023 р.