***

*

Йдемо із Осінню до крайньої межі,

Де з золотого враз стає все білим.

Мені ця зміна також вельми до душі,

Так – ніби ангели із неба прилетіли.

Йдемо із Осінню казковою до краю,

Де у багрянець ніжно впишуться сніги.

Ловлю останній поцілунок того раю,

Де все було до втіхи, радості й снаги.

Йдемо із Осінню, тримаючись за руку.

Тепло долонь її у зиму понесу.

Щоб якось пережити цю тяжку розлуку,

У серці незрівнянну збережу красу.

Оксана Козак

08.11.2023