У пустий холодний сад
Причалапав листопад.
Оглянувся, зажурився:
- Щось я дуже припізнився.
Грушки вже давно опали,
Виноград увесь зібрали,
Лише яблучко останнє
Стигне на морозі раннім.
Морозець щипає щічки
І листочки грушки-дички.
Там під ними малі грушки,
Купками, немов подружки.
На травичці - візерунок,
А повітря - стиглий трунок.
Небо чисте і глибоке
Сон навіює і спокій.
Зваженим неспішним кроком,
Господарським зирить оком,
Все помітить, підрахує -
Листопад іде, крокує.
Хоч холодний, хоч понурий
Слизький, мокрий і похмурий.
Лиш би мирний був і тихий,
Щоб не ніс на землю лиха.
Мудра матінка природа
В різну пору і погоду
Нам дарує радість щиру.
Тільки б дочекатись миру...
