***

***

Буває час, коли душа німа,

Святкує тýга в ній гіркі обжинки.

Посеред літа крижана зима

Зрива пір'їнки з крил, немов сніжинки.

Кардіограми лінія пряма

На аркуші, коли душа німа.

Буває час, коли душа кричить,

У розпачі від зради й збайдужіння,

Підбиті крила, в прірву стрімко мчить,

Попри закон земного притяжіння.

На чистім аркуші сльоза гірчить,

Не пишеться, коли душа кричить.

Буває час, коли душа співа.

В ній радість, як веселка в небі, сяє.

Серед зими метелик ожива,

Свої тендітні крильця розправляє.

І сипле діамантами слова

На аркуш та душа, яка співа.

Буває час... всяк у житті бува —

Мовчання, крик і радість, і зітхання.

Та лиш тоді трапляються дивá,

Коли в душі поселиться Кохання!

Напнеться туго щастя тятива,

Душа враз посміхнеться, заспіва.

Частіше хай так у житті бува!

© Ольга Грейнер Савич