***

Тікає осінь стéжками рудими.

На Дмúтра буде перший морозець.

Трясе горіх гіллячками худими,

він все згубив. І охра -- нанівець.

Синиці жваві скубають насіння,

вони на крильцях нéсли холоди.

І розбавляють акварель осінню

мазками тòнкої обридлої сльоти...

Тікає осінь...Стишуються кроки.

Усе прозоре. Чисте. І німе.

Пашать рум'янцем в горобини щоки.

І небо інше, зовсім не таке...

А що там днів осінніх тих зосталось?

Від Дмúтра -- до Михайла.І кінець.

Тікає осінь. Інше щось підкралось.

Ще не зима... То осені вінець.

06.11.2021

Людмила Галінська