***

...Коли в її долонях сонце вже не гріє,

І день, стає короткий ,як година ,

Пора дощів. І за вікном тьмяніє -

Стоїть вона одна ,мов сиротина.

Заплетена журба в її волосся ,

Бо покидає всі простори й терикони.

Сумна ,замерзла, змокла й напівбоса,

Приходить до гОсподи на поклони.

Впущу до хати нашу мандрівницю .

Налию залюбки із різнотрав'я - чаю ,

Нашу багату, щедру годівницю ,

З любов'ю і в подяці звеличаю:

Що дарувала теплі дні й смачні пожитки.

І гамму кольорів, і запашного меду .

А нині, змерзлу і намоклу, аж до нитки,

Закутаю її у теплі пледи.

О, наша осінь... Наймиліша, мудра - панно.

До тебе гОрнимося, ми -

у твоє лоно.

Тобі оця поезія й тобі ,,осана'',

Ми, теж йдемо до тебе - на поклони.

04.11.2023.🍁🍁🍁🍂🍂🍂🏵️🏵️🏵️

С.Онуляк - Мінтенко.