***

А завтра -- листопад...

Остання п'єса

осіннього, як марево, життя.

І листя зорепад...

І осінь-баронеса

скінчила гладдю в п'яльцях вишиття...

А завтра -- щось новé

і трохи аж містичне...

Ширяє сивий сум туманним молоком.

Сховалось все руде.

Лиш ябко цьогорічне

висить червоним сонцем на гіллі, за вікном.

А завтра -- листопад...

Уже? Так-так... Чекали...

Бо круки пересічні засіяли поля.

І вогники лампад,

що в вереснях блукали,

запалять новий день. І з ними, може, я...

Піду у листопад

повз будні і тумани,

у світ сумних гілляк, що мріють про веснý.

Колись воскресне сад...

Старі вітри-шамани

розвіють жовту осінь і проженуть зиму...

А завтра -- листопад...

31.10.2022

Людмила Галінська