***

Осінь, мов жінка має таїну,

Можливо, навіть не одну.

Щось загадкове є в ній й неймовірне,

Таке солодке, світле й дивне.

Вона, мов сонечко дарує нам тепло,

Промінчиками сіє скрізь добро.

Казкова пані завітала й у мій сад,

Дозрів солодкий виноград.

У золото вдягнулася земля,

І жовті стали квітники й поля.

Навколо лист багряний опадає,

Стежки й доріжки килимом вкриває.

Чарує, вабить ця красуня мила,

У світ чарівний всіх нас заманила.

𝙏𝙖𝙣𝙮𝙖 𝙋𝙧𝙤𝙠𝙤𝙛ʼ𝙞𝙚𝙫𝙖