***

Що чаклуєш, Осене? Відьма з тебе так...

Погляд розтривожений. І циганський смак.

Вся така збентежена. Без мітли метеш.

Гасне мовчки полум'я золотих пожеж.

Хрусне стиха гілочка -- буде зайцям хмиз.

І летить приречено стиглий жолудь вниз...

В казанку забовтала зілля чи узвар,

Випустивши клаптями чари з-поміж хмар.

А вони клубочаться, падають дощем,

Мочать все, замазують. І у серці щем.

Що чаклуєш, Осене? Де твоє таро?

Кілька мухоморів, вòрона перо...

Що тут ще загадувать? Знаєш і сама.

Золото закінчилось. В сріблі йде зима...

25.10.2022

Людмила Галінська