***

*

У осінь похмуру, вранці

Сиділа душа одна,

У кавовій філіжанці

Вдивлялась у гущу з дна.

На дні у солодкій гущі

Очима шукала щось.

Там — знаки, про щось кричущі...

Там — хмарами затяглось...

А там... що душі так треба.

Засяяв їй сонця страз.

Летіла душа до неба...

І стала зорею враз

Для того, що так чекала...

Шукала у гущі... й вніч...

Для нього зорею стала.

Їй сонце ішло навстріч...

Ніна Юрченко