***

Вона не ревнує. Давно, мабуть, звикла.

Він в неї не перший, задумав так Бог.

Але спохмурніла і трохи поникла,

І кинула сльози дрібні, як горох...

І вбралась в намисто та в хустку шовкòву,

І стала багрянці вплітати в косý.

Вона не ревнує. Обнову святкову

одЯгне як пава... Най бачать красу!

А він пожалкує, той блазень лукавий.

Хай лікті кусає. Проґавив свій шанс.

Хай зваблює груші, хай крутить забави

І пишним жоржинам співає романс.

Хай знову цілує калину червону

І вабить теплом сонно-млявих комах.

Вона не ревнує. Він раб. І до скону.

Вона ж панна-Осінь. Він -- Жовтень-дивак...

13.10.2022.

Людмила Галінська