***

До зими…

До зими… Вже іде до зими.

В поведінці, у слові, в манері.

Глянь, лишень, а які килими

Настелила нам осінь під двері.

Ще й вітрища гудуть залюбки,

Наче чубляться в хмарах хто вище.

Нав’язали добра павуки.

В павутиннячку кожне горище.

Нижче всілося сонце руде.

Поскидали дерева перуки.

В сховку білка горішки кладе.

Вона знає — зима то не цукор.

А який на шипшині врожай.

Пазуряки гострющі, як в кішки.

Буде, буде тих ягід на чай

І синичкам залишиться трішки.

Задимівся димар звіддаля.

Прохолодою тягне знадвору.

Натягнув день на вуха бриля.

Озирнешся й по осені скоро…

Людмила Григоренко