***

Життя, немов чотири пори року.

Все починається з красивої весни.

Та непомітно пролітають роки,

І вже в волосі срібло сивини.

Осінь мрійлива, смутком оповита.

Мудра вона й розважлива така.

Недавно лиш було юності літо,

А зараз осінь. Де мої літа?

Так хочеться роки свої прожити

У мирі, злагоді, серед рідні.

Щоб зиму ту свою без остраху зустріти

Й не шкодувати за минулі дні.

Лариса Почуєва.