***

Доки ти не навчишся любити себе,

Все чекатимеш зміни на краще –

Доти радість не буде втішати тебе

І не знатимеш справжнього щастя.

Розкріпач свою душу, їй крила надай,

Йди назустріч вітрам-буревіям –

Завесніє попереду щастя розмай

І воскресне у серці надія.

Не чекай, доки доля відкриє тобі

Двері в світ, де надії здійсняться –

Малодушність відкинь, своє «Я» полюби

І відчуєш смак радості й щастя.

Будуть відчай, тривога і сум у душі,

Буде болем затьмарене небо,

Та наснаги надасть віра в сили свої

І велика повага до себе.

На журбу і зітхання життя не марнуй:

Не почують зітхань твоїх слізних –

Силу духу плекай, гордість свято цінуй,

Щоб не стати лиш тінню для інших.

Не засмучуй себе, усміхнися життю

І воно подарує найкраще,

Усім серцем повір в доленосну зорю,

Що здавен називається щастям.

Анатолій Лазаренко