Я із осені.
Ти із літа.
Ми із різних, чужих світів.
Мою весну дощами змито
За серпанками сірих днів.
Мої ранки - тумани сиві,
Прохолодні, хоча ясні.
Сни весняні, ті дні щасливі,
Десь ростанули вдалині.
Твоє літо іще в цвітінні,
В буйстві трав, в розмаїтті мрій.
Хризантеми ж мої осінні
Гірко пахнуть в душі моїй.
Я із осені.
Літо манить.
Вже далеке. Уже не те.
Обрій мій затягли тумани...
Листя падає золоте.
