***

Я люблю тебе, Осене, мила моя волоцюжко!

За шаленство вітрів, що волочать і котять

життя.

За чаї з чебрецем із старої домашньої

кружки,

І за жовте, з багряною ниткою, тòнке шиття.

За пістряву ряднину з рудих, як вогні,

чорнобривців.

І за старість жоржин, що тримають осанку і

стрій.

За малих горобців - відчайдушних, зухвалих

сміливців,

За рапаті ранети. За ос, очманілих від

. мрій.

Я люблю тебе, Осене. Всі химери твої й

забаганки.

Теплі сукні та светри, шарфú і нові чобітки,

Розцяцьковані сýмки й квітчасті спідниці-

циганки,

І в торочках, м'якенькі, як мамина ніжність -

хусткú.

Я люблю тебе, Осене. Стиглі грона твоїх

виноградів.

Джем сливовий. Корицю. Вино із

чорничних ожин.

І рум'яну шарлотку з украдених яблук із

саду.

І тепло вечорів. І тягучість солодких хвилин.

Я люблю тебе, Осене. Ці золоті падолисти,

що парчею вкривають всю душу, як стежку

до раю.

І марудні дощі, що читають псалми і

молитви

Я люблю більш за все. І щороку у гості

чекаю....

19.09.2022

Людмила Галінська