***

Вип'єм чаю, осене, з тобою...

Вкину липи, м'яти, звіробою,

Всіх цілющих трав, що насушила,

Наче, клаптик літа надкусила.

Вип'єм чаю, осене, неквапом...

Не журюсь, що дощ іде накрапом.

Від дощів є плащ і парасолі.

Не про це. З тобою ми до болі

схожі так, як схоже жовте листя,

що метеш до мене у обійстя.

Різна ти. Ласкава і примхлива.

З диким вітром трохи полохлива.

Як циганка, любиш дивні речі,

кутаєш шарфòм худющі плечі.

Брязкаєш намистом з горобини

І плетеш хусткú із павутини.

Часом, сієш ситом дощ на щастя.

Часом, чавиш вúна для причастя.

І буваєш дивно- гонорова,

тепла-тепла, ніжна до Покрови.

А, буває, крутиш з вітром танці

І Пречисту кутаєш в багрянці.

Різна ти. Як кожна справжня жінка.

І у мене є така перчинка...

Вип'єм чаю, осене, неквапом...

19.09.2021

Людмила Галінська