***

Вона найбільш любила осінь

Спокійні, тихі вечори,

І щоб жоржини в сонних росах

Ловили сонечко згори.

І щоб жовтаві спілі груші

Десь грілись вдома на столі

І щоб осінні перші вірші

Пливли любов'ю по землі.

Вона чомусь любила осінь,

Де календар гортає дні

Де листя бавиться в волоссі,

Шкварчить вечеря в казані.

І пахне випічка духмяна,

В задумі зорі мерехтять

Від чаю мліє порцеляна

Ну, а думки в цю пору сплять.

Вона любила просто осінь

Корицю, лате... і дощі...

Коли берези жовтокосі

Приносять спокій для душі.

Картаті пледи й небо в хмарах,

Коли дзюрчить вода згори

Коли за руки люди в парах...

І скрізь багряні кольори.

Вона любила справжню осінь,

Любила книги при свічі

І теплоту людських відносин,

Що світить вогником вночі.

©️ Аліна Войтенко