***

І марилось мені --

то Осінь у човні

пливе по небу в золотім жупані...

А я така мала,

(як ще колись була),

так схожа хочу бути на ту пані...

Щоби руда коса

і бантиком вуста,

і сукня до підлоги, і пацьорки...

І щоби так було --

шляхетний пан з кіно

розказував про осінь у Нью-Йорку...

І вірилось мені --

в медові жовті дні,

як ходить пані по садку навшпиньки.

Та оси золоті,

а чи літа мої

сховали тихо віру ту до скриньки...

Ба, згадується ще,

як осінь та пливе...

Я до цих пір, мала... Милуюся красою.

І віриться нераз,

і мариться весь час,

про жовтий диво-рай осінньою порою...

17.09.2023

Людмила Галінська