***

Жінка осені...прекрасна й чарівна,

І вік тут ні до чого, тільки шарм...

Там легкі рухи, грація, хода...

В глибинах серця пламеніє жар.

Ховається десь в кутиках очей,

Грайливий погляд під вуаллю ночі.

Багаж думок не гне тонких плечей...

Вона навчилась...відчувати осінь.

В ній магнетизм, і велич, і краса,

У посмішці таїться ніжна сила...

Вона давно, не дівчинка- весна,

Вона, нарешті, впевнено- щаслива.

15.09.2023 р.

Мартусь Катерина