***

***

Одвічно: дощ і вересень, і осінь,

Як "Вулиця, аптека і ліхтар".

Вкладає рóки смугами в покоси

Невтомний, невблаганний Час-косар.

Покосами в свою ступаю Осінь.

З валізою Весни та Літа днів.

Під збиті об каміння ноги босі

Із листя килим стелиться мені.

І лагідно тумани сивокосі

Вкривають плечі, наче палантин.

Мені сукенку жовту шиє Осінь,

Гаптуючи пелюстками жоржин.

А "літо бабине", мов ненавмисно,

Впліта сріблясту нитку у косі.

Калина одяга мені намисто

З черлених ягід, скупаних в росі.

Душею марно в Літо й Вéсну лину —

Лежать вони в валізі, десь на дні.

Гірке вино із терну і полину

У келих Осінь налива мені.

Пацьорками нанизуються дні...

Опале листя смутком відголосить,

В ніч листопáдну, під вітрів виття,

Спакую у валізу свою Осінь,

Піду колись у Зиму, в небуття.

Таке, мов спалах блискавки, життя...

Одвічний лише часу календар,

Як "Вулиця, аптека і ліхтар"...

© Ольга Грейнер Савич

Світлина з мережі Інтернету