***

Дрімає Вересень під затишним горіхом.

Марудить дощ. Сопуть старі вітри

своїм останнім тепло-млосним вдихом...

І крàдуть груші мокрі їжаки..

Рябі жоржини, наче парасолі,

стрічають Осінь, струшують росу.

Чекають айстри сонця , ніби долі,

ковтають з вій непрохану сльозу.

Гульвіса-дощ полоще черевики,

мережить сірим сад і їжаків.

І сотні крапель, як малі музики,

колишуть день поміж старих світів...

16.09.2022

Людмила Галінська