***

Ти сьогодні вже вкотре сидиш в коридорі,

У відносній безпеці : дві несучі стіни.

Десь високо шахедів мопедні мотори

Своїм ревом вриваються в ніч, в місто, в сни...

Ти вже навіть не молишся і давно вже не плачеш—

Дві години як все обернулось на слух.

Чи на Бога надієшся, чи на удачу.

В телеграмі Труха піднімає твій дух.

А під ранок відбій, тягнеш ковдру на ліжко,

Мовчки дякуєш тому, хто вкриває крильми.

Як же прикро, що в них дохнуть гірші з найгірших

І найкращих з найкращих втрачаємо ми...

Юлія Ілінська Драган