***

Роздуми...

Холодне молоко, в прикуску зі скибкою свіжого батона з хрумкою скоринкою та щедро наквецяною по ній густим сливовим варенням...

Мммммм!

Що може бути смачнішим?

Цей простий десерт був у нас, дітей середини 90-их, в лідерах! Топовим, як сказали б зараз мої діти.

Йому програвала скибка хліба, вмочена в воду і щедро присипана цукром, йому програвали навіть фабричні грубі пряники та карамельки, що часто-густо залежувались у важкій, потусклій від часу, кришталевій цукерниці.

А сливове варення, саме так "варення"— не повидло, що зранку вносилось з погреба в літровій пузатій банці, до вечора з неї зникало. Ще й тато водою виполоскає те, що не могли ложкою дістати, от тобі й компот.

Нині ж, в наш час, спробуйте змусити дітей їсти те варення. І хоч називай ти його модним словом "джем", хоч накладай його у красиву, прозору пійолочку, прикрашай свіжими листочками м'яти.

Ніхто й не гляне!

Круасани їм подавай, кекси, панакоти, донатси, мафіни, сіннабони...

Тьфу ти! Язика можна зломати!

А варення хто їсти буде?

Для чого мати пів літа варила, парила, цідила, стерилізувала, закатувала, укутувала?

Для чого і для кого? Га?

Ну все! Цього літа — жодної літри ягід не переведу! Жодного кілограму цукру!

І нехай мені лише котре цвигне : "Мам, а в нас якесь варення є?" То почуєте!

Ну хіба що з чорниць кілька баночок варну, та й з вишні — куди ж без неї...

Юлія Ілінська Драган

Фото Мила Жиган