***

Дрімає літо між старих жоржин.

Старе і тепле. В вереснéвих мештах.

Не роз'єднать прадавніх пуповин,

у міжсезоння моцні перевесла.

Пора медів, єлею та кадил...

У кольорах брунатно-бурштинòвих

волочить дим полями тінь від крил

і кличе осінь в чоботах ґумових.

А вона тут. Як мавка, між світів.

Куйовдить серпню гриву золоту.

Цілує, пестить... Чує переспів...

І геть не мислить про сумну сльоту.

Дрімає літо. Осінь молода

купає сонце в обважнілих хмарах.

І не страшить листків руда орда --

то вересень пасе свою отару...

13.09.2023

Людмила Галінська