***

Ми приходимо в світ наодинці,

Й залишаємо світ сам на сам.

І гортаєм життя по сторінці,

Те життя, що Всевишній нам дав.

Лиш краплиною у водоспаді,

Намагаємось бути в строю.

Кожен точить відібраний камінь,

Щоб прокласти дорогу свою.

А хотілось би гори звернути,

Своє місце знайти,а не тінь.

Та не знаємо скільки нам бути,

Час летить у якусь далечінь.

У безмежному просторі світу,

Ми пилинка далеких зірок,

А хотілось хоч щось залишити,

І не марно прожити свій строк.

Хай думки покладуться рядками,

Буде радість і сум і печаль,

І вплететься краса між словами,

І відточить краплина кришталь.

01.09.2023.

Автор: Верховчанка

(Людмила Сун-Дун-Чан)