***

Дописую зошит в лінійку,

на аркушів так дев'яносто.

І літо, як мідну копійку,

ховаю в кишеню. Все просто...

Пройшло. Прошмигнуло. Злетіло.

Скрутилось, як та папіроса.

Не жди. Десь у сіні дотліло.

Чи вкрали набридливі оси?

Чи мовчки втекло, босоноге?

Розхристане. Голе. Щасливе...

Лишило риплячі пороги

і стиглі надкушені сливи.

Лишило жоржини під плотом

в знебарвлених вщент капелюхах.

І мовчки в останнім польоті

зчинило в саду завірюху.

Крутило. Зривало листочки.

І гупали ябка-комети.

Жовтіли на грушах сорочки,

рудими ставали кашкети.

Дописую літо. У зошит.

Малюю квітки й викрутаси.

І маю в душі трохи клопіт,

щоб щось не забутися часом...

31.08. 2023

Людмила Галінська