***

Не в тім мій сум, моя печаль,

Що відшуміло тепле літо

І що птахи зібрались в даль

Вслід за теплом кудись летіти.

А в тім біда, що часу плин

Не повернути, не спинити,

Що дим війни - гіркий полин

Нам не забути й не простити.

А в тім печаль, що журавлі

Нерівним клином відлітають,

Та, відірвавшись від землі,

Полеглих воїнів збирають.

Мабуть у тім моя печаль,

Що осінь у життя пробралась

Й мережить срібну вже вуаль,

А літо в спогадах зосталось.

Надія Козлова