***

А літо вже прощатись скоро буде,

На зміну прийде осінь золота

І далі сніг, зазеленіє потім всюди,

Така життєва істина проста:

Життя збігає так, що не встигаєш

Оговтатись від швидкості, бува,

Що часом від проблем своїх зітхаєш

Та, слава Богу, дихаєш, жива...

А негаразди в цім житті не вічні,

Бо ж головне - не опускати рук.

Зусилля докладати титанічні,

Аби не відчувать душевних мук.

Життя до сильних духом більше схильне,

Воно частіш всміхається до них.

Тож треба почуття теж мати сильне

Любові до життя, щоб біль твій стих.

І неважливо, скільки літ людині,

Упевнена я на відсотків сто,

Що головне, щоб зовні й всередИні

Була краса й не зіпсував ніхто...

© Катріна Рябой (Катерина Доліба-Рябой)