***

Торкнутись тиші. Зупинити біг

І спогадам віддати день колишній...

Струсити порох пройдених доріг

Гріхи згадати — хай простить Всевишній.

У собі рівновагу віднайти,

Обняти тих, кого забрали далі,

До теплих мрій наводити мости,

Не піддаватись смутку і печалі...

Зробити каву в ночі на межі,

Згадати подумки усе, що серцю миле,

Крізь листя неповторні вітражі

Вітати неба неозорі милі.

Оксана Сметанюк