*****

Якби в дарунок мала ще одне життя,

щодня стрічала б сонце в час досвітній.

Оновлена в світах, душа моя

благословляла би і вересні, і квітні.

Я дякувала б геть за все, що є:

за дім старий, за стоптані сандалі,

за все, що маю, за усе "моє"

І не тримала би в собі печалі...

Варила б чай з духмяних літніх трав,

плела б вінки, пускаючи водою.

І серед звичних та щоденних справ

не розгубила би в собі спокòю...

Не поспішала б із дитинства в юнь,

носила б сукні довгі, не по моді.

Була б звичайна з поміж всіх красунь,

тримаючи люстерко на комоді...

Не різала б коси. Любила б осінь.

У тиші вечорів, під спів цикад,

навчилась би лічити безголосі

зірки, що падають до мене в сад.

Я би була, як є... Лиш грам мудріша.

Смакуючи хвилини, як десерт,

була би в цьому світі щасливіша,

ховаючи всі миті у конверт.

Я б не зважаала зовсім на дурниці:

обмови, пересуди та плітки.

Навчившись цінувати всі дрібниці,

я сіяла б на зиму нагідкú...

Любила би цей світ в разú сильніше,

себе і всіх, хто світлом зігріває.

Жила би непомітно і тихіше,

в задумі тішачись, як ніч світає.

30.01.2025

Людмила Галінська