***

Сідай, душа, з тобою поговорим.

Ця втома тимчасова...Все мине.

Туманом стелить осінь ледь прозорим,

І вітер мокрим холодом війне...

Не скигли, чуєш, треба просто вміти,

Цю осінь пережити...Там зима...

У різну пору необхідно жити.

Ти розчарована, душа моя? Дарма!

Я знаю, що потрібно — тиша й спокій

І затишку осінні аромати,

І мріяти про обрії широкі,

А ще когось близького обіймати.

Сідай, душа, посидимо з тобою.

Хай вечір доторкається повік.

Відверта ти завжди лише зі мною.

Притишимо тривог наших потік...

Катя Сорока