***

Навчи мене, Боже, посіяти жменю добра...

Сипнути так щедро, як сіються квіти край

тину...

Навчи мене, Боже, не стратити в серці тепла

І серед руїн не згубити у собі людину...

Навчи, мене, Боже, посіяти жменю квіток...

У душах чужих хай квітують і ваблять

красою...

А зілля й полин заплести у цілющий вінок,

Щоб гоїти рани, спричинені горем й війною.

Навчи мене, Боже... Бо я вже німа і черства.

І очі краси у весні майже не помічають....

Навчи мене, Боже, посіяти жменю добра...

Хай зійде воно. І хай квіти в душі

розквітають....

20.04.2022

Людмила Галінська